- винуватець
- 1) (чого — той, хто спричиняє що-н., зазв. погане), призвідник, призвідець, призвідця2) (той, хто вчинив що-н. погане, завинив у чомусь), винний, винуватий, провинник— Пор. злочинець
Словник синонімів української мови. 2014.
винуватець
Смотреть что такое "винуватець" в других словарях:
винуватець — тця, ч. 1) Той, хто вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого небудь. 2) діал. Боржник … Український тлумачний словник
винуватець — [виенува/теиц ] а/ц :а, ор. а/ц:еим, м. (на) а/ц:еив і/ а/ц :у, мн. а/ц :і, а/ц :іў … Орфоепічний словник української мови
винуватець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
причинца — винуватець … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
винний — I ви/нен, ви/нна, ви/нне. 1) Який вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого небудь. || у знач. ім. ви/нний, ного, ч. Той, хто скоїв злочин, провинився у чому небудь; винуватець. 2) Який має борг. II а, е … Український тлумачний словник
винуватий — а, е. 1) Який вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого небудь. || у знач. ім. винува/тий, того, ч. Той, хто провинився у чому небудь; винуватець. 2) В якому виражається усвідомлення вини, провини. 3)… … Український тлумачний словник
винуватиця — і. Жін. до винуватець … Український тлумачний словник
привідець — рідко приво/дець, дця, ч., розм. 1) Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого небудь; винуватець. || Організатор чого небудь. 2) Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний… … Український тлумачний словник
призвідник — а, ч. Той, хто зачинає, організує що небудь. || Той, хто спричиняє що небудь. || Винуватець чого небудь … Український тлумачний словник
причинець — нця, ч., заст. Винуватець, призвідник … Український тлумачний словник
